Іще б поспати, та вже, мов по інерції,

Знайома стежка в школу привела.

Учительки – сільська інтелігенція,

Еліта українського села.

Поки до школи, все у вас попорано,

І в школі ждуть проблеми немалі…

Мадонни і рабині дипломовані,

Закручені життям учителі.

Рядками буряки, рядками твори

Між вічним і розумним – мозолі.

То діти,  то город, а там і збори,

Таке життя буденне на селі.

Без вас Маямі і курорти Греції

Рахують кожну гривню, кожен цент.

І хто повірить? Світ інтелігенціїї

Не має грошей з´їздить у рай центр.

А уночі, як  сплять всі найрідніші,

І місяць в небі зорі стереже.

Вона сама собі читає вірші,

І плаче, і болить чомусь чуже…

Колишні учні вже давно при владі,

Десь у столицях, кріслах при чинах.

І раді вчителі, безумно раді,

Що діти мають долю і свій  шлях.

І вірять незрадливим своїм серцем

У житній хліб, у правду, у життя.

Забута усіма інтелігенція,

Без тебе цій країні – в небуття! 

            (Вірш Репілевської Л.І. вчителя фізики 

Грушівської ЗШ І-ІІІ ст..)